Люди нашої громади: закохана у пісню Галина Гойман із Рудні
Проспівала все своє життя. Так жартома говорить про прожиті роки Галина Гойман з Рудні, котра днями відсвяткувала свій сімдесят п’ятий день народження.
Та окрім того, що завжди з радістю дарує Галина Миколаївна односельцям свій співочий талант, наша співрозмовниця - вправна господиня і турботлива мама. Як кажуть, встигала все і скрізь, бо «горіла» своєю роботою, душею відчувала – це її стихія, її покликання.
Народилася Галина Миколаївна у багатодітній родині Миколи та Катерини Панасовичів, котрі були переселенцями з Холмщини. Батько Микола Васильович ще у Польщі в юнацькі роки самотужки опанував скрипку і неабияк віртуозно грав на цьому музичному інструменті. У довколишніх селах добре пам’ятають завзятого скрипаля, бо відіграв не одне весілля в окрузі. Музичний та співочий талант перейняли від батька і всі четверо його дітей. Щоправда, за словами Галини Миколаївни, навчилися грати діти не на скрипці, а на баяні.
Здібності до співу у Галини помітили ще в школі, тож виступала дівчинка чи не на кожному шкільному концерті.
«Завдяки вмінню співати, коли ще й шістнадцяти не було, взяли мене працювати на місцеву прядильно-ткацьку фабрику, - згадує Галина Миколаївна. – Всі чотири роки, доки там працювала, була активною учасницею художньої самодіяльності».
Далі було заміжжя, народження сина та доньки, і розуміння того, що одноманітна рутинна робота – не для неї. Її вабила пісня, мистецтво, тож коли запропонували стати завідувачкою клубу в Ольганівці, не вагалася ні миті.
Молода, енергійна, комунікабельна, вона легко вміла знаходити спільну мову з людьми, зацікавити, згуртувати. Старші люди в селі досі пам’ятають, як організувала Галина Миколаївна хор-ланку доярок. Після важкої роботи жінки з радістю поспішали на репетиції, бо пісня була для них насолодою і душевним відпочинком.
Згодом Галина Миколаївна очолила сільський осередок культури вже у Рудні, взялася здобувати професійну освіту. Більше двох десятків літ гуртувала навколо себе таких же активних та небайдужих до рідної української пісні, і разом дарували людям свято.
«Коли я у 1980-му прийшла у Руднянський будинок культури працювати художнім керівником, Галина Миколаївна була моєю професійною наставницею. Вона показала і навчила, що таке сцена, як зацікавити глядача, а її артистизм просто вражав, - розповідає колишня колега Галини Гойман Катерина Боярин. – Кожен зрежисований нею обряд вражав мистецькою глибиною відображуваного і українським народним колоритом. Від природи обдарована чудовим голосом, Галина Миколаївна часто виконувала сольні партії. Легко, професійно, натхненно. З нею було цікаво працювати, адже її професійний ентузіазм не вичерпувався ніколи».
«І в тридцять, і в п’ятдесят, і нині Галина Гойман жила і живе сільською культурою, українською піснею. Напевно, жоден концерт у селі за ці роки не відбувся без голосистої Галини Гойман. Пісня кличе її на сцену, до людей. До слова, четвертий рік у руднянській бібліотеці діє клуб за інтересами «Рудняночка», активним учасником якого є й Галина Миколаївна, - говорить завідувачка сільської бібліотеки Галина Забокрицька. - Це людина щира, відповідальна і безвідмовна. А ще - дуже талановита».
«Коли ми сходимося на засідання клубу, то не просто спілкуємося на певну тему, а готуємо ніби маленький мистецький експромт. Згадуємо колишні народні традиції того чи іншого свята, деколи готуємо традиційні смаколики, як-от млинці на Масляну чи калиту на Колодку, і обов’язково співаємо. Ці зустрічі не тільки пізнавальні, а й дуже душевні», - зізнається наша співрозмовниця.
Знайомі та друзі Галини Гойман в унісон називають цю жінку – душею компанії, родзинкою як будь-якого родинного гуляння, так і спільного свята громади. Здається, дотепні та теплі слова вітань, доречна пісня, жартівливий анекдот чи гумореска у неї напоготові на будь-який випадок життя. Цей вроджений хист, помножений на багатолітній професійний досвід, дозволяє Галині Миколаївні впевнено долати життєві труднощі, з вірою дивитися у завтрашній день, бути оптимісткою. Хоч життя у жінки – не завжди біла смуга.
Як любляча ненька, повсякчас з трепетом у душі виглядає Галина Миколаївна на гостину своїх дітей, переймається їхніми життєвими проблемами. А розвіяти смуток нашій співрозмовниці частенько допомагає правнучка Діана. Хоч не успадкувала вона бабусиного співочого хисту, але енергії та завзяття дівчинці не позичати. Довгими зимовими вечорами вона організовує батькам і бабусі концертні виступи, обов’язковими учасниками яких має бути кожен член родини. Ну, як тут засумуєш?..
Галина Гойман не просто йде з піснею по життю, а й запалює своїм хистом інших, робить цей світ кращим, додає йому світлих барв віри, надії та любові.
Тож хай ще багато літ звучить її життєва пісня, і буде вона тільки радісною.
Текст та фото Тетяни Боярин
(газета «Наш край» №5 за 4 лютого 2021 року)
Передрук можливий лише за згоди автора
