Сьогодні Рожищенська громада попрощалася з загиблим захисником України Володимиром Валерійовичем Книшем з Крижівки.
25-річний Герой, лейтенант Володимир Книш загинув 13 липня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Іванопілля Краматорського району Донецької області.
Війна забирає найкращих, щирих патріотів, свідомих українців, які за волю рідної землі борються до останнього подиху, які платять найвищу ціну за українську державність. Таким був і наш земляк Володимир Книш – мужнім та мотивованим воїном, коротке, але гідне життя якого може бути прикладом для кожного з нас.
Навколішки та з квітами у руках зустрічали жителі громади траурний кортеж. На площі біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Віддати останню шану лейтенанту Володимиру Книшу прийшли не лише рідні, друзі та односельці. А й побратими: ті, хто йшов з Володимиром бойовими дорогами, кому рятував він життя, вивозячи з-під ворожих обстрілів, хто був з ним поряд у хвилини ворожого прильоту, який обірвав життя Героя. Не соромилися скупих чоловічих сліз наші захисники, бо кожна втрата побратима для них, це ніби втрата частини себе.
Зі словами співчуття та підтримки звернувся до батьків та родини загиблого Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.
«25-річний Герой Володимир Книш, котрий добровольцем став на захист України у досить молодому віці, може слугувати кожному з нас прикладом справжнього чоловіка та свідомого громадянина своєї держави», - наголосив очільник громади, звертаючись до присутніх.
І це не просто гучні слова. Про відвагу, виважену життєву позицію, мужність та надійність свого командира розповідали побратими Володимира Книша.
«З перших днів війни ми з Володимиром Книшем добровольцями прийшли у так звану афганську роту одного з батальйонів 100-ої бригади. Разом були і під час того злощасного прильоту 13 липня, - розповів побратим загиблого Анатолій. – Володимир Книш був для мене не лише командиром, він був сміливим воїном та надійним побратимом, з котрим ми відчували себе у безпеці. Я горджуся, що воював разом з такою людиною, адже незважаючи на свій молодий вік, Володимир Книш вміло керував людьми, був людяним та справедливим».
Зі звичайного рядового солдата Володимир Книш виріс до командира роти. І це багато про що говорить. Свого молодого командира поважали старші побратими за мужність, стійкість характеру, за бажання допомогти кожному. І бачили у ньому не просто молодого сміливця, а виваженого та мотивованого воїна.
Після громадської панахиди велелюдна траурна процесія вирушила до храму Архістратига Михаїла, де відспівали Героя. У спільній молитві присутні благали Всевишнього прийняти душу невинно вбитого воїна Володимира Книша у Царство Небесне, адже він вчинив найбільший подвиг – віддав своє життя за ближнього, за кожного з нас.
Під звуки військового оркестру та церковні піснеспіви домовину з тілом Героя провадили до місця його останнього спочинку – на Алею Слави міського кладовища.
Останні прощання, сум, біль, ридання. Військові знімають з домовини жовто-синій стяг та зі словами вдячності за сина-Героя передають батькам загиблого. Під гучний військовий салют рідна земля приймає зболене тіло Героя на вічний спочинок.
За народною традицією на кладовищі розділили весільний хліб Героя.
Доземний уклін та вічна пам’ять воїну Володимиру Книшу, котрий власним життям заплатив за наближення мирного завтра для кожного з нас і став творцем новітньої історії української державності.
