Загиблий Ярослав Левківський народився у місті Овруч на Житомирщині у 1995 році. Та місце свого останнього спочинку 26-річний Герой російсько-української війни знайшов у селі Топільне, на малій батьківщини своєї мами – військового медика Оксани Левківської. У цьому мальовничому селі поблизу Рожища Ярослав мав багато друзів і знайомих, бо чи не щоліта гостював у бабусі. Тут його поховали, тут бережуть про нього світлу пам’ять.
Про життєву дорогу щирого українця, який віддав своє молоде життя за вільне завтра рідної землі, розповідає Платформа пам’яті Меморіал, створена для увічнення новітніх Героїв російсько-української війни:
«Старший лейтенант Ярослав Левківський, позивний Каспер, загинув 1 червня 2022 року біля селища Новолуганське на Донеччині. Командир гранатометного взводу 30-ї бригади підірвався на ворожій розтяжці.
Ярослав народився у місті Овруч Житомирської області. Здобув вищу освіту і став магістром права. Спробував себе юристом – не сподобалося. Війна на Сході України не давала йому спокою, тож він закінчив навчання на військовій кафедрі і вирішив спробувати свої сили на службі в ЗСУ.
Пішов служити до 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.
Після важких боїв із відбиттям наступу росіян, 27-29 травня 2022 року, гранатометний взвод під командуванням старшого лейтенанта Левківського відвели до Новолуганського. 31 травня зранку Ярослав пішов шукати зв'язок, щоб повідомити рідних і близьких про те, що все добре. Місце було для взводу нове, тіло загиблого довго не могли знайти.
«Я був гордий тим, що міг називати Ярослава своїм другом. Він знайшов себе у війську. Захищав Батьківщину. Він міг і далі працювати за професією, проте відчував, що це не його…
Ярослав був втомлений, втратив друзів під час боїв. Його батальйон відвели з лінії фронту на відпочинок через 20 днів після його смерті. На жаль, уже без Ярослава. На жаль, він не протримався ще 20 днів, щоб побачити свою сім'ю, друзів та наречену», – розповів друг захисника Богдан Лавренюк.
Посмертно Ярослав Левківський нагороджений орденом Богдана Хмельницього ІІІ ступеня.
Захисник не встиг одружитися. У нього була наречена, з якою вони планували весілля після перемоги. Батьки Ярослава – військові медики та продовжують свою службу у ЗСУ».
Вічна пам'ять старшому лейтенанту Ярославу Левківському! Помолімося сьогодні за його світлу душу!
Герої не вмирають, вони живуть у нашій пам'яті та наших серцям, бо їм завдячуєм життям!