Старший солдат протитанкового артилерійського взводу 14-ої окремої механізованої бригади Олег Миколайович Бринза, 1991 року народження, за офіційними даними помер від отриманих поранень 19 травня 2022 року у госпіталі Бахмута.
Олег Бринза повертався на війну тричі, бо був щирим патріотом і понад усе хотів, аби його син Костянтин жив у вільній і багатій Україні.
Вперше молодий чоловік з вищою освітою, з перспективами на життя підписав контракт зі Збройними силами України у 2016-му. Рішення прийняв самостійно, рідних повідомив уже після оформлення всіх необхідних документів. Прокоментував свою позицію коротко та переконливо: "Якщо не я, то хто?! Маємо відстояти рідну землю".
За три роки перебування у зоні бойових дій захиснику України Олегу Бринзі довелося пережити чимало: важкі бої з ворогом, смерть товаришів, контузію та поранення. І як тішилися батьки, коли діждалися сина додому! Бо був їм великою підтримкою.
Та мирне життя не приносило спокою (Олег Бринза навіть виїздив на деякий час на заробітки за кордон), не могло стерти зі свідомості молодого чоловіка розуміння реальної загрози від східного сусіда, а постійний зв'язок з побратимами, які ще перебували у зоні бойових дій, спонукав знову стати у стрій.
У 2020-му Олег Бринза знову підписує контракт, щоправда, на рік, і вирушає туди, куди кликало його серце щирого патріота.
Досвідчений воїн пройшов не одну «гарячу» точку українсько-російського протистояння, але ніколи ні на що не нарікав, завжди заспокоював батьків: «Все буде добре, я ж уже маю досвід». А вони чекали і молилися, аби Бог вберіг їхню дитину.
У 2021-му контракт завершився, Олег Бринза повернувся до рідної домівки, взявся разом з батьком за облаштування обійстя, влаштувався на роботу, налагоджував своє мирне життя, мав багато планів. Та усі задуми перекреслило повномасштабне вторгнення росії в Україну.
Повістку з військкомату Олег Бринза отримав на третій день повномасштабної війни, а 2 березня він востаннє бачився з рідними. Ті міцні прощальні синові обійми, за словами Ольги Бринзи, вона ніколи не забуде.
І знову почалися безперервні дні та ночі переживань. Як відповідальний і люблячий син, Олег розумів душевний неспокій батьків, які завжди були для нього у житті прикладом, тому намагався щодня дати вісточку про себе, хоч з мобільним зв'язком у зоні ведення бойових дій було проблематично.
18 травня 2022-го від Олега пролунав останній дзвінок до мами. Син, як зазвичай, намагався заспокоїти неньку, а ще - привітав з наступаючим днем народження. Мовляв, завтра, може, і не вийде зідзвонитися.
Це було його останнє привітання для мами. 19 травня життя Героя обірвалося.
24 травня з усіма військовими почестями Олега Бринзу поховали на Алеї Слави у Рожищі.
За відвагу та самовіддані дії, виявлені у захисті територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, старшого солдата Олега Бринзу удостоїли ордена «За мужність» ІІІ ступеня.
Вічна пам'ять та слава Героєві, котрий віддав своє життя за рідну землю, за кожного з нас! Пам'ять про загиблого захисника України Олега Бринзу житиме у наших серцях, бо завдяки таким Героям тримається Україна!