Минув рік повномасштабної війни в Україні, яка принесла нам тисячі смертей цивільних та військових.
7 березня виповнився рік світлої пам'яті загиблого захисника України, нашого земляка, рожищанина Миколи Володимировича Мороза.
Довгою була остання дорога 34-річного захисника додому. Місяць невідомості, і лише 9 квітня він повернувся у рідне місто "на щиті". Поховали Героя на Алеї слави місцевого кладовища.
Сиротами залишилося двоє неповнолітніх дітей.
Для збереження пам’яті про загиблих у війні з росією українців створили платформу «Меморіал: вбиті росією».
Окрема сторінка на цій платформі розповідає про нашого земляка.
Старший солдат Микола Мороз загинув 7 березня 2022 року під час оборони Київської області від наступу російських окупантів. Виконуючи бойове завдання в районі села Дмитрівка, захисник отримав смертельне вибухово-осколкове поранення. Йому було 34 роки.
Микола народився у місті Рожище на Волині. У 2004-му здобув фах оператора комп’ютерного набору в Луцькому вищому професійному училищі №6. У 2014 році закінчив Волинський обласний учбовий центр підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів АПК і здобув професію електрогазозварювальника. Працював у мирному житті за другою спеціальністю у Машинобудівному підприємстві ТзОВ «Хадеа Стіл Компанія» у рідному місті. У вільний час любив рибалити з друзями.
Згодом чоловік вирішив піти на службу за контрактом до лав Збройних сил України. Виконував бойові завдання в районі ООС.
2018 року нагороджений медаллю «Непереможні ООС», через рік – медаллю «Операція об’єднаних сил за звитягу та вірність.
Під час повномасштабного російського вторгнення Микола у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого з перших днів став на захист Київської області.
Посмертно старший солдат Мороз нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«Для мене він найкращий брат. Наш Микола був щирою, доброю, світлою завжди усміхненою і на позитиві людиною. Мав дуже багато друзів. Він готовий був перший прийти на допомогу, на святах був душею компанії. Навіть через тривалий час після його загибелі ми не можемо повірити в те, що його вже немає з нами, що він тепер захищає нас з неба. Наш дорогий Герой. Немає ні дня, щоб ми не згадували Колю, він залишиться назавжди в наших серцях», – розповіла сестра загиблого.
Поховали захисника у рідному місті на Волині.
У Миколи залишилися мама Леся, тато Володимир, сестра Ольга, син Денис та донька Уляна.
Вічна пам'ять і шана Героєві!