Сьогодні, у роковини загибелі, низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю нашого земляка, мужнього Воїна Олександра Євгеновича Зінчука, життя якого забрала війна. Ні, точніше сказати, він був страчений російськими нелюдами. Страчений, але не зломлений.
На захист України Олександр Зінчук став ще у 2014 році. Герой пройшов не одну «гарячу» точку, взимку 2024 року у складі 110-ої окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка молодший сержант Олександр Зінчук стримував ворога на Донецькому напрямку.
Відхід українських військових з Авдіївки у лютому 2024-го відбувався під постійними артилерійськими та авіаційними обстрілами. Сталося так, що на позиції "Зеніт" (а саме там перебував наш земляк) залишилося шестеро військових, п’ятеро з яких були 300-ми та не могли пересуватися. Евакуаційні шляхи були обірвані. Після перемовин за посередництвом координаційного центру, військові рф пообіцяли провести евакуацію поранених українських бійців з подальшим їх обміном, а натомість – безжально розстріляли.
Це був один з військових злочинів ворога, який перекреслює будь-які людські закони. Люди так не чинять…
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Олександра Євгеновича Зінчука нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно.
Молодший сержант Олександр Зінчук став для кожного з нас прикладом відданості рідній землі, мужнім Героєм, патріотом України, а ще – безсмертним символом незламності українських захисників.
Герої не вмирають! Вони живуть у пам’яті нащадків!