Війна забирає цвіт української нації. Молодих патріотів, котрі стали на захист рідної землі, де бачили своє майбутнє. Не висихають сльози батьків, вдів, коханих, дітей. Надто високою ціною та великою кров'ю пишеться сьогодні історія української державності.
У День Героїв Рожищенська громада прощалася з 23-річним захисником України Артемом Тюриним
Солдат 111-ої окремої бригади територіальної оборони Артем Олександрович Тюрин загинув 16 травня 2024 року при виконанні бойового завдання поблизу Новоолександрівки Покровського району Донецької області.
Артем зростав на Житомирщині. Вже повнолітнім приїздив у Корсині до свого брата Святослава. У селі знайшов друзів, сюди кликало його кохання.
І, можливо, це маленьке затишне село стало б його долею, та війна розпорядилася по-своєму.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Артем Тюрин взяв до рук зброю і став на захист України.
Молодий, але впевнений у собі, він був переконаний у правильності свого вибору і твердо вірив у Перемогу.
Провести Героя в останню земну дорогу прийшли представники влади, родина, знайомі, побратими, односельці.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України у Рожищі священники Православної Церкви України відслужили громадську панахиду.
Пізніше процесія вирушила до храму Архістратига Михаїла, де відспівали загиблого Артема Тюрина.
По завершенні спільної молитви траурний кортеж вирушив до місця останнього спочинку Героя - у село Корсині.
У кожному населеному пункті, яке проїздила процесія, люди навколішки віддавали шану молодому та відважному сину України, котрий заради нашого спокою віддав власне життя.
Нема таких слів, аби розрадити біль втрати рідної людини. Людини, життя якої обірвалося у самому розквіті.
І гірким здавався розділений за традицією на цвинтарі коровай. А гучні постріли військових на честь загиблого Героя ніби пронизували свідомість думкою: "Не забудемо. Не пробачимо".
Вічна пам'ять, шана та слава загиблому захиснику України Артему Тюрину!
Слава Україні!