Центральну площу міста післяобідньої пори 30 вересня вкотре "розриває" неофіційний гімн-реквієм за невинно убієнними захисниками України "Плине кача" - востаннє повертається додому 31-річний воїн та патріот рідної землі Олександр Новосад. Земляки зустрічають Героя живим коридором.
Біля пам'ятника Борцям за волю та незалежність України відбувається громадська панахида.
У безмежному горі вагітна дружина загиблого, батьки, родина. Війна назавжди змінила їхнє життя, бо забрала найріднішу людину.
Вони ж чекали Олександра додому, у відпустку, адже обіцяв підтримувати дружину на пологах. Він так чекав народження синочка...
Мужній воїн та захисник повернувся, та надто болюча ця зустріч, остання в житті. Війна зробила його улюблену донечку Настю та ще не народженого синочка сиротами. А кохану дружину надовго "одягнула" у вдовину печаль.
Олександр Новосад був не тільки великим патріотом, а й хорошим сім'янином. У останній нашій розмові наголошував, що у нас, українців, нема іншого шляху, як побороти ворога будь-якою ціною, аби мирним було майбутнє наших дітей. Заради своєї родини і щасливого життя у вільній Україні взяв до рук зброю наш земляк. Пройшов "найгарячіші" точки у Донецькій області, отримав поранення, але після оперативних втручань та недовготривалої реабілітації знову повернувся у стрій.
Останнім часом Олександр Новосад з побратимами брали участь у наступальній операції на Харківщині. Саме про звільнення Куп'янська ми й робили з Олександром наш останній газетний репортаж. А за кілька днів у громаду прийшла чорна вістка - Олександр Новосад загинув.
Впевнений у собі, наполегливий, щирий, товариський, розумний і вихований, він легко сходився з людьми, мав багато друзів, тому й поховальна процесія була такою велелюдною.
Відспівали Олександра Новосада у храмі Різдва Пресвятої Богородиці, куди у мирний час він часто приходив з родиною на молитву.
Востаннє прощається з Героєм родина, припадає до домовини згорьована дружина, навколішки прощаються з загиблим батьки та брат, котрий теж захищає Україну в зоні бойових дій.
Від храму траурний кортеж під звуки військового оркестру вирушив до міського кладовища. Дорогою, на кілька хвилин зупинилися біля рідного дому Героя, де навколішки його дружно зустрічали сусіди. Бо з кожним з них умів він знайти спільну мову.
Поховали Олександра Новосада під залпи військового салюту на Алеї почесних поховань міського кладовища.
Вечірнє небо вибухнуло дощем, ніби оплакуючи молоде життя Героя, котрий поповнив Небесне Воїнство.
Тепер він захищатиме нас з небес...
