30 грудня жителі Рожищенської громади провели в останню дорогу загиблого захисника України з Носачевич - Святослава Васильовича Симінського, 1976 року народження.
В передобідню пору на головній площі міста вкотре звучить до болю щемлива мелодія "Плине кача" і сходяться люди, аби віддати останню шану загиблому воїну.
Траурний кортеж жителі громади зустрічають навколішки.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України священники Православної Церкви України відслужили громадську панахиду за загиблим нашим земляком.
"Ми вкотре збираємося на цьому символічному місці, вкотре молимося та прощаємося з мужнім воїном, котрий віддав своє життя за волю та незалежність рідної землі. І розуміємо, якою високою ціною дається нам боротьба за незалежність та національну ідентичність," - відзначив у промові капелан Микола Царик.
Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук наголосив присутнім, що гідно провести в останню дорогу захисника, котрий боровся за кожного з нас і поповнив Небесний легіон, - наш громадянський обов'язок.
Велелюдною процесією під звуки повітряної тривоги всі рушили до храму Архістратига Михаїла, де відбулося відспівування Героя.
Невтішні у своєму горі мама, брат, діти, дружина, родичі. Ніякі слова співчуття не можуть втішити їх душевний біль, бо втратили на війні найріднішу людину.
Десять місяців кривавого пекла - нелегке випробування на мужність та витривалість пройшов Святослав Симінський. Він з перших днів повномасштабного вторгнення росії взяв до рук зброю, аби захистити свою землю, свою родину, своїх дітей (чоловік був багатодітним батьком).
Пройшов не одну "гарячу" точку, втрачав товаришів, але свято вірив у перемогу українського війська. Про це не раз говорив у телефонних розмовах своїм рідним.
Та не судилося Героєві діждатися перемоги, бо заплатив за її наближення власним життям.
Загинув сержант Святослав Симінсьий 25 грудня під час ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Серед тих, хто прийшов провести Святослава Симінського до місця останнього спочинку - його колеги з СПП "ВИШЕНЬКИ".
"В нашій пам'яті він назавжди залишиться трудолюбивим, товариським, енергійним, великим життєлюбом, - говорять працівники СПП "Вишеньки".
Після відспівування у храмі траурна процесія рушила до рідної оселі загиблого у Носачевичах. Тут востаннє з Героєм прощаються рідні, друзі, однокласники, односельці.
Під тужливу мелодію військового оркестру та церковні піснеспіви Святослава Симінського провадять в його останню земну дорогу.
З усіма військовими почестями Героя поховали на сільському кладовищі.
Хай буде легкою йому рідна земля. Вічна пам'ять і слава загиблому захисникові!
Щирі співчуття рідним та близьким справжнього патріота українського народу і сили прийняти втрату рідної людини.
Слава Україні!