У понеділок, 23 вересня, щемлива "Плине кача" вкотре збирала жителів громади в центрі міста для вшанування воїна. Навколішки зустрічали рожищани військовослужбовця 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Богдана Віталійовича Змієвського, котрий помер напередодні у рідній домівці в селі Ольганівка. Тепер йому навіки двадцять п'ять.
Богдан Змієвський зростав у багатодітній родині, рано втратив батьків, після повномасштабного вторгнення був мобілізований на захист України, захищає наш спокій і брат покійного.
Разом з побратимами з 14-ої окремої механізованої бригади солдат Богдан Змієвський мужньо боровся з ворогом, не раз дивився смерті в лице, втрачав товаришів, під час одного з боїв отримав поранення, мав контузію. Але смерть наздогнала воїна не на полі бою, а у рідній домівці.
Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида.
Опісля траурний кортеж з тілом захисника України попрямував у село Рудня.
Навколішки зустрічали воїна Богдана Змієвського та квітами встелили останню дорогу воїна школярі та педагоги Рожищенського ліцею 3, де він навчався.
У храмі Архістратига Михаїла священники Православної Церкви України відспівали померлого захисника України.
Поховали Богдана Змієвського з усіма військовими почестями на сільському цвинтарі.
Вічна пам'ять Героєві! Слава Україні!