Знову біль, сльози, материнські ридання і журлива "Плине кача". Палючим сонцем зустрічає Рожище молодого Героя Володимира Оченка з Сокола, ніби востаннє зігріваючи на цій землі.
Механік-водій механізованого відділення, старший солдат Оченко Володимир Володимирович загинув 26 липня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новоданилівка Пологівського району Запорізької області. Тепер йому навіки двадцять дев'ять...
На площі біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відбулася громадська панахида. Родичі, знайомі, односельці, небайдужі жителі громади спільно зі священниками Православної Церкви України помолилися за уже небесного Лицаря, котрий захищав кожного з нас.
Ніякими словами не втішити пошматоване материнське серце, воно до смерті буде переживати загибель найстаршого сина.
По-чоловічому мужньо тримається брат загиблого Богдан, котрий приїхав провести в останню дорогу найріднішу людину з зони бойових дій. Тепер він буде нищити ворога ще завзятіше, бо таке не прощають.
У невимовному горі уся родина загиблого захисника, бо мріяли про його щасливе майбутнє, а він став - Героєм.
Володимир Оченко був звичайним сільським хлопцем. Закінчив Сокілську школу, згодом здобув професію маляра-штукатура у Маневицькому ПТУ.
Спокійний, товариський, не конфліктний.
Справжнє доросле життя Володимира Оченка розпочалося зі строкової служби. Перше чоловіче випробування Володимир пройшов успішно.
Пізніше на долю молодого чоловіка випала участь в АТО. Довелося багато пережити і багато побачити. Це загартувало Володимира, чітко сформувало життєві пріоритети як щирого патріота.
Коли російські війська вчинили повномасштабне вторгнення на територію України, Володимир Оченко працював у сусідній Польщі.
Згодом повернувся в Україну, а у червні 2022-го був мобілізований до лав Збройних сил.
Воював у складі 118-тої окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Був відважним воїном і надійним побратимом, ніколи не нарікав, був впевнений у перемозі над ворогом.
У січні Володимиру Оченку ще випала можливість побувати вдома, зустрітися з рідними. Це була їхня остання зустріч з теплими обіймами та поцілунками.
Сьогодні материнське серце вже сковував вічний холод розлуки...
Живим коридором шани та живими квітами зустрічала Героя рідна сокілська земля.
У храмі Святої Трійці відбувся чин відспівування загиблого захисника України. Провести загиблого захисника в останню земну дорогу прийшли і старі, і малі. Бо Герой захищав кожного з них.
Не передати людського болю та розпачу. І навіть небо розплакалось рясним дощем.
Поховали Героя на сільському кладовищі.
Його ім'я вже навіки вписане кривавими літерами в історію творення вільної та незалежної України.
Щемливі поетичні рядки в пам'ять про Героя Оченка Володимира написала його землячка Валентина Мельник.
Потопає в сльозах Україна,
Знов Героя везуть у труні.
Перед ним всі стають на коліна,
Мати криком кричить: "Боже, ні! "
Він такий молодий, тільки жити й радіти,
Ще не все він побачив, ще не все він пізнав,
Ще дівчатам не встиг роздарити всі квіти
Й справи ще не усі він владнав.
Ще не встиг народити для мами онуків,
Щоб продовжити славний свій рід,
Але встиг взяти грізную зброю у руки,
І на захист держави стати у стрій.
На щиті повернеться Герой наш додому,
На колінах зустріне його все село.
Помолімось за нього Богу святому
До землі нахиливши чоло.
В небеса відлітають найкращі
України безстрашні сини.
Не пробачимо ворогу смерть їх нізащо,
Страх і сльози дітей й матерів сивини!
Вічна слава і пам'ять Герою Володимиру Оченку!
Щирі співчуття родині!