У війні за незалежність України загинув рожищанин Андрій Бойчук. Свій останній бій Герой прийняв 13 лютого поблизу населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району на Луганщині.
Він віддав найцінніше, що мав, віддав своє життя, захищаючи рідну землю. Йому назавжди залишиться 29...
Боляче усвідомлювати, що так рано обірвалось молоде життя. Скільки доброго і світлого могло бути в нього попереду. Він був відданий та хоробрий син своєї Батьківщини, надійний побратим та мужній воїн.
Схилити голови і віддати честь за найвищу жертву в ім’я України Герою, помолитися за загиблого на центральну площу міста зійшлися цього недільного дня рідні, друзі, представники влади, жителі громади. Траурний кортеж люди зустрічали навколішки. І знову серце кожного, хто стояв біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України, розривала невимовним болем щемлива "Плине кача" та думка "Скільки ще?". Скільки ще ми маємо віддати молодих життів, аби перемогти ворога? Аби Україна знову зажила мирним життям?!
Як наголосив у своєму виступі Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук, ворог планував взяти Київ за три дні, а ми вже боремося близько року. Хоч ціна цієї боротьби надто висока - гинуть найкращі сини та доньки України. Такі, як Андрій Бойчук. Які вибирають радше втратити життя, аніж бути рабом загарбницьких планів Путіна.
Стрілець-зенітник 3 зенітно-ракетного взводу зенітно-ракетно-артилерійської батареї солдат Андрій Святославович Бойчук був призваний на військову службу по мобілізації 20 липня 2022 року.
Андрій Бойчук був виваженою, товариською та доброю людиною. Таким він запам'ятався побратимам, з якими пройшов не одну "гарячу" точку. Навіть у найскладніші моменти намагався підтримувати моральний дух побратимів, був дуже мотивованим вояком, стійко зносив всі складності життя військових.
Після громадської панахиди Андрій Бойчук востаннє - у домовині - повернувся до рідної оселі, де з ним прощалися рідні, сусіди, знайомі.
Заупокійна служба за загиблим захисником відбулася у храмі Архістратига Михаїла.
Пізніше велелюдною процесією домовину з тілом загиблого Героя провадили на місцеве кладовище, де з усіма військовими почестями Андрія Бойчука поховали на Алеї Слави.
Важко знайти слова втіхи для батьків загиблого, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Та нехай добрий, світлий спомин про воїна Андрія стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто його знав, любив і шанував. Саме завдяки таким людям, як Андрій, ми сьогодні маємо можливість жити і працювати. Герої не вмирають! Вони поповнюють ряди небесного війська і вічно живуть у нашій пам’яті.
Схиляємо голови у скорботі та розділяємо біль непоправної втрати, висловлюємо щирі співчуття родині загиблого.
Для солдата Андрія Бойчука війна закінчилася, а ми тут, у тилу, маємо зробити все, аби підтримати наших захисників.
Слава українським захисникам! Слава Україні! Смерть ворогам!