Два дні біля Рожищенського історико-краєзнавчого музею з нагоди 90-річчя художника Миколи Мамчука презентували виставку картин під відкритим небом. Так вирішили вшанувати пам'ять митця, який став для міста справжньою мистецькою епохою.

І задум цей був не випадковим, адже Микола Костянтинович так любив творити на природі.

А у п'ятницю в музеї відбулася зустріч-спомин про відомого митця, почесними гостями якої стали дружина художника, його колеги та друзі - Леонід Хведчук, Євген Лавренюк, Михайло Сасовський.

Працівник музею, історик та краєзнавець Роман Трофімчук ознайомив присутніх з біографічними відомостями рожищенського художника-живописця, мистецтвознавця та педагога Миколи Мамчука.

Народився митець у 1933 році в селі Шиховичі Грубешівського повіту на Холмщині. У 1944-му родина переселилася на Волинь.

Микола Мамчук навчався у Рожищенській середній школі №1, щоденно долаючи пішки 8 кілометрів від Валер’янівки, де жив із батьками.

Хлопець дуже любив малювати, тож вирішив навчатися на художника.

Закінчив Одеське художнє училище та Київський художній інститут і став одним із перших мистецтвознавців на Волині, відомим художником-живописцем. Пейзажі митця, які переважають серед його робіт, - серцем і пензлем відображені мальовничі куточки рідного краю.

Микола Мамчук був не просто талановитим художником, а й хорошим вчителем. Бо після занять у дитячій художній студії під його наставництвом чимало вихованців обирали у житті мистецький фах.

Усе своя життя Микола Мамчук творив, навчав, ділився своїми талантом.

20 грудня 2007 року щире серце Миколи Костянтиновича раптово зупинилося. Він пішов у засвіти, але живе у пам'яті земляків, живе у своїх картинах.

Цікавими згадками про визначні події з життєвого та творчого шляху митця поділилися його колеги Леонід Хведчук, Євген Лавренюк, Михайло Сасовський, повсякчас наголошуючи на тому, що Микола Мамчук був не тільки талановитим художником, а й щирим другом та людиною, небайдужою до усього, що відбувається довкола. А таких не забувають.