Війна забирає життя Героїв не тільки у безпосередньому протистоянні з ворогом, на полі бою, а й зовсім неочікувано, на відносно мирній території. Так сталося і з 49-річним рожищанином Юрієм Володимировичем Куденчуком. Захисник України приїхав до сім’ї у відпустку та помер у лікувальному закладі.
14 серпня Героя усією громадою провадили в його останню земну дорогу.
Як щирий патріот та вірний син України Юрій Куденчук двічі підіймався зі зброєю в руках на захист рідної землі, аби його діти жили у мирній Україні. У 2014 – 2015 роках пройшов АТО, повернувся до мирно життя. А коли почалася повномасштабна війна, у перші дні добровольцем пішов у військкомат.
Понад рік наш земляк нищив ворога у найгарячіших точках Донеччини у складі 4-ої окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського Сухопутних військ Збройних сил України. За цей час чимало пережив нервових потрясінь, втрачав побратимів, брав участь у складних військових операція, але був впевнений – він має захищати Україну.
Юрій Куденчук ніколи не ховався за спинами побратимів, не зважав на погіршення свого фізичного стану, бо ставив у пріоритет життя країни, а не власне.
Повернувшись у короткотривалу відпустку до рідних, не нарікав на здоров’я, вже й квиток придбав, аби знову повернутися у зону бойових дій, до побратимів. Та не судилося, нагла смерть настигла Героя на мирній території.
Нам не збагнути Божих планів на кожного з нас, та можемо сказати напевне, долю Юрія Куденчука визначила війна.
Попрощатися з мужнім захисником України прийшли не лише родичі, знайомі, колеги, сусіди, однокласники, а й побратими, котрі не приховували сліз жалю та душевного болю.
Велелюдною процесією під звуки оркестру тіло Юрія Куденчука провадили від рідного дому. Вже втретє цією вулицею проводжають у Вічність українських захисників.
Відспівування спочилого воїна відбулося у храмі Архістратига Михаїла.
Біля портрета Героя - його бойові нагороди.
Це ще одне свідчення того, що Україна втратила вірного сина та мужнього воїна.
І нема сьогодні слів, як зауважив у своїй проповіді священнослужитель, які б могли полегшити душевні муки та біль згорьованої дружини, батьків, дітей, сестри та брата. Лише щира молитва за душу спочилого додасть віри та надії, що Юрій Куденчук вже став лицарем Небесного воїнства.
Під залпи військових рідна рожищенська земля прийняла на вічний спочинок зболене тіло воїна.
На Алеї слави замайорів ще один державний стяг. Вічна пам'ять і шана Героєві!