Україна щодня оплакує своїх загиблих захисників, бо війна забирає сотні життів. Знову у скорботі і Рожищенська громада, адже ще одна ненька не діждалася з війни сина, ще одна дружина лишилася молодою вдовою, втратили батька діти.
В останню земну дорогу жителі громади провели щирого сина України і мужнього воїна, 49-річного Володимира Андрійовича Ніколайчука.
Не вщухають ридання та розпачливі жіночі зойки під час громадської панахиди біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України. Це пошматоване материнське серце не приймає реальності, не хоче вірити, що війна відібрала найдорожчу людину.
У невимовному горі дружина та діти, уся родина та громада. А людей зійшлося чимало, бо у спогадах кожного, з ким зводило життя Володимира Ніколайчука, Герой залишився щирою, відкритою та порядною людиною.
Він завжди приходив на допомогу, нікому не відмовляв у важку хвилину і вірив у щасливе завтра своїх доньки та сина у рідній мирній Україні. Саме й тому узяв до рук зброю, коли почалася повномасштабна війна.
"З перших днів повномасштабного вторгнення Володимир Ніколайчук добровольцем пішов до війська. Це найбільш героїчний вчинок кожного українського воїна та чоловіка, і ми це маємо усвідомлювати," - зазначив, звертаючись до громади, голова Рожищенської міської ради Вячеслав Поліщук.
У складі захисників 14-ої окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого Володимир Ніколайчук пройшов не одну гарячу точку, відважно боронячи рідну Україну.
Загинув радіотелефоніст стрілецького батальйону старший солдат Володимир Андрійович Ніколайчук під час виконання бойового завдання в результаті ворожого обстрілу в районі населеного пункту Лиман Перший Куп'янського району Харківської області 18 жовтня 2023 року.
Чин відспівування Героя відбувся у храмі Архистратига Михаїла в Рожищі.
А далі велелюдною процесією Героя провадили до місця його останнього спочинку - на Алею Слави місцевого кладовища.
Після заупокійної молитви присутні військові зняли державний прапор із домовини Героя та на вічну згадку про воїна і захисника урочисто передали дружині Героя. Звучав Гімн України. Були дані залпи з автоматів, які ніби розривали небо і свідомість кожного присутнього думкою про те, якою високою ціною дається сьогодні українцям право на волю та незалежність.
Світла й вічна пам’ять про подвиг Володимира Ніколайчука назавжди залишиться в наших серцях, в історії нашої громади, у новітній історії України.
Герої не вмирають! Україна - не здається!