Закатований, але не зломлений: громада прощалася з Воїном та вчителем Леонідом Павлюком

08.06.2024

Рожищенська громада у чорній скорботі. Знову сльози, біль, горе.

В останню дорогу земляки зійшлися провести добру і щиру людину, вчителя та наставника багатьох рожищан, великого патріота рідної землі Леоніда Вікторовича Павлюка, 1964 р.н.

Він одним з перших став на захист України після повномасштабного вторгнення, бо як вчитель історії завжди навчав своїх учнів захищати Батьківщину. Тому й зробив цей усвідомлений вибір.

Разом з побратимами протистояв ворогу у складі 2 окремого стрілецького батальйону.

З 23 травня 2022 року вважався безвісти зниклим.

За свідченнями побратимів Леоніда Павлюка, 22 травня 2022 року в районі міста Лиман Донецької області вони потрапили в російський полон.

А далі була невідомість, пошуки, надія. І ця надія оживала, коли знайшли у списках полонених, коли у березні 2023-го надійшла звістка від звільненого з полону військового, який перебував разом з Леонідом Вікторовичем. А далі знову невідомість, чекання, надія на обмін та повернення.

Повернення Леоніда Павлюка чекала не тільки сім'я, а й велика шкільна родина, в якій він був прикладом досвідченого вчителя, мужнього чоловіка, людини, яка завжди і з усіма знаходила взаєморозуміння.

Через два роки Герой повернувся до рідного дому на щиті. Вороги закатували його тіло, але не зламали волю.

Біля пам'ятного знака Борцям за волю та незалежність України відслужили громадську панахиду.

Море сліз, квітів та тих, хто хотів віддати останню шану Героєві.

Велелюдною процесією тіло закатованого воїна провадили до храму Архістратига Михаїла, де всі разом молилися за душу спочилого.

А далі - остання дорога вулицями рідного міста на Алею Слави, до місця вічного спочинку.

Поряд з родиною йдуть за домовиною побратими Леоніда Павлюка. Їм важко розповідати пережите, але Леонід Павлюк і для них став прикладом - прикладом мужності, стійкості та жертовності.

Останнє прощання з Героєм і домовину з тілом опускають в глибоку яму.

За гідного сина України дякують родині військові, передаючи державний стяг, яким була вкрита домовина; за справжнього вчителя, не тільки для тих, хто за шкільною партою, а й для молодших колег, висловлює слова вдячності директор Рожищенського ліцею Юрій Яблонський.

В цей скорботний день лунало багато хороших слів про загиблого Леоніда Павлюка - людину щиру, відкриту, просту, товариську. Бо навіть своєю смертю він дав усім нам останній урок - як щиро та віддано любити свою неньку-Україну.

Леонід Павлюк був не просто вчителем історії, він став її творцем.

Вічна пам'ять і слава вірному сину України Леоніду Павлюку!

Герої не вмирають! Він житиме в наших серцях!

Поділитися: