Сьогодні минають роковини з дня загибелі нашого земляка, рожищанина Юрія Івановича Франка.
Рік болю, рік усвідомлення безповоротності втрати, рік світлої пам'яті.
Щирий українець, Герой-патріот, котрий повернувся з-за кордону, аби боронити Україну від ворога, аби рідна земля була вільною та незалежною.
До останньої миті свого життя Юрій Франко вірив, що будь-якою ціною маємо здобути незалежність, зберегти державу. Він був мужнім та вмотивованим воїном, надійним побратимом, хорошим другом і відданим сином України.
У переддень сумних роковин про "Скіфа" (а саме такий позивний мав Юрій Франко) розповіли його побратими на сторінці Західного регіонального управління Держприкордонслужби України у Facebook.
ПРИКОРДОННИК ЮРІЙ ФРАНКО – ГЕРОЙ, ЩО ВІДДАВ ЖИТТЯ ЗА ПОБРАТИМІВ
Найвищими цінностями прикордонник Юрій Франко визнавав свою родину та рідну землю. У боротьбі за них він віддав найвищу ціну – власне життя.
Юрій Іванович Франко народився та виріс у місті Рожище Волинської області. Тут жив і працював, а наприкінці 2021 року виїхав у Бангладеш, де йому запропонували високооплачувану роботу на будівництві атомної станції. Втім, коли він дізнався про початок повномасштабної війни, одразу вирішив повернутися на Батьківщину, аби захищати її від ворога. Не подіяли ні вмовляння колег, ні обіцянки роботодавців.
По приїзді до рідного міста, одразу вирушив до місцевого центру комплектування. Там його розподілили у Державну прикордонну службу та призначили на посаду у Чопський прикордонний загін. Батькам Юрій про все повідомив, уже коли був у навчальному центрі, аби вони зайве не хвилювалися. Мати військовослужбовця, Надія Олександрівна, розповіла, що лікарі свого часу не дозволили Юрієві йти на строкову службу через проблеми зі здоров’ям, але цього разу його було не зупинити.
Відтоді за плечима прикордонника три виїзди на схід України. Разом з побратимами він обороняв Україну на Луганщині та Донеччині. Собі обрав позивний «Скіф».
«Скіф» мав безумовний авторитет серед побратимів. Врівноважений, небагатослівний, він згуртовував навколо себе інших і вміло організовував виконання бойових завдань. За ним тягнулися люди, його поважали та цінували командири.
Усі побратими згадують молодшого сержанта Юрія Франка не лише як мужнього і хороброго воїна, а й як надзвичайно світлу і добру людину, що завжди прагнула допомогти іншим - побратимам, цивільним, літнім людям, які постраждали внаслідок війни.
Хлопці з підрозділу Юрія розповідають, що він ніколи не міг пройти повз людини, яка потребує допомоги. Нерідко, ідучи до магазину, купував продукти з тим, аби потім роздати їх місцевим. Якщо ж бачив потребуючих на вулиці, намагався допомогти їм хоча б грошима.
Останній з трьох виїздів Юрія Франка був на Донецький напрям. Під час оборони Андріївки прикордонник загинув, намагаючись врятувати своїх побратимів. По автомобілю, яким вони пересувалися, влучив гранатомет, він почав диміти. Юрій знаходився ближче за інших до автівки, тож побіг відкрити дверцята. Від пожежі їх заклинило, він намагався відчинити їх прикладом автомата, аж доки не загинув від ворожого обстрілу сам. Життя 37-річного Героя обірвалося 31 серпня 2023 року.
Указом Президента України, за особисту мужність,виявлену у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові, молодшого сержанта Юрія Франка нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
🕯🇺🇦Честь і слава полеглому воїнові! Світла пам’ять Герою-прикордоннику!