У День вшанування захисників та захисниць України у Топільному прощалися з головним сержантом 67-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України Сергієм Сергійовичем Шевчуком, 1977 року народження.
Навідник кулеметного взводу механізованого батальйону півтора року мужньо захищав Україну, разом з побратимами робив усе, аби вигнати ворога з рідної землі. Та йому судилося стати Героєм.
Життя захисника України Сергія Шевчука обірвалося 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Терни Краматорського району Донецької області.
Запашними осінніми квітами встелили останню дорогу воїна односельці та зустрічали Героя навколішки.
Біля рідної оселі загиблого зібралися друзі, знайомі, сусіди, однокласники, родина, аби востаннє попрощатися з тим, кому завдячуємо своїм спокоєм та життям.
Біля вкритої синьо-жовтим стягом домовини у невтішному горі дружина та доньки загиблого, війна відібрала у них найдорожче - чоловіка та батька, назавжди поселила у серці біль та тугу, які не лікує навіть час.
Велелюдною процесією тіло Героя провадили до храму Різдва Пресвятої Богородиці, де й відспівали загиблого.
Останнє прощання у храмі. Хор виконує щемливий псалом-посвяту від односельчанки Тетяни Музичук, а серце розривається від усвідомлення того, скільки біди та горя принесла нам ця війна.
Під звуки військового оркестру траурна процесія вирушає від храму до місця останнього спочинку Героя.
Поховали Сергія Шевчука з усіма військовими почестями на сільському кладовищі.
Вічна пам'ять, честь та слава захисникові України Сергію Шевчуку - творцю новітньої історії української державності, яку ми виборюємо потом та кров'ю.