У Рожищі триває апробація психоедукаційного проєкту «Сімейний компас» - програми підтримки для дорослих членів родин, які через війну опинилися в розлуці з близькими.
Ініціативу реалізовує Центр соціальних служб Рожищенської громади, де відбуваються групові заняття для учасників.
«Наш компас не показує на північ. Зате прокладає шлях до любові, довіри та взаєморозуміння» - саме під таким гаслом фахівці з Київської, Волинської, Чернівецької та Дніпропетровської областей готувалися до запуску програми «Сімейний компас» у своїх регіонах. Вони не лише опановували тренерські навички, а й самі проходили програму як учасники, аби краще зрозуміти її ефект.
Програма передбачає 6 тематичних групових зустрічей, на яких учасники досліджують свої ресурси, навчаються долати стрес, говорять про втрати, зміну ролей у родині, труднощі у стосунках із дітьми, партнерами, батьками. Крім того, учасники можуть отримати до трьох індивідуальних психологічних консультацій.
Проєкт реалізується Українським фондом «Благополуччя дітей» у партнерстві з Diakonie Katastrophenhilfe за підтримки МЗС Німеччини. Його мета — допомогти родинам, які опинилися у стані розлуки, зберегти емоційний контакт і не втратити одне одного.
Програма діє у кількох містах: Києві, Вишневому, Луцьку, Рожищі, Ківерцях, Кіцмані, Чернівцях, Дніпрі та Кривому Розі.
Під час попередньої зустрічі керівник Центру соціальних служб Олег Шварцкоп ознайомив учасників з програмою, нагадав про попередні її етапи та представив присутнім Олену Шипіленко – керівницю проєкту.
Поки учасники походили навчання Олена Шипіленко розповіла, що ідея програми з’явилася з реального досвіду спілкування з родинами, які отримували гуманітарну допомогу.
«Програма "Сімейний компас" виникла з нашого попереднього проєкту. Ми спілкувалися з родинами, які ділилися своїми історіями. Ми побачили, що люди страждають не тільки через війну, а й через роз’єднання. Хтось залишився в окупації, хтось служить у ЗСУ, хтось був депортований до РФ чи виїхав за кордон. У таких родинах перериваються стосунки — і це викликає глибоку тривогу».
За словами Шипіленко, після численних свідчень про біль розлуки команда ініціювала соціологічне дослідження.
«Ми звернулися до соціологічної агенції, щоб зрозуміти, через що проходять родини в умовах вимушеної сепарації. Виявилося, що кожна друга родина має порушення зв’язків із близькими. Погіршуються стосунки між батьками і дітьми, між партнерами. Діти починають виконувати не властиві їм ролі – це позначається на їхньому розвитку».
Саме ці спостереження лягли в основу програми. За словами керівниці, «Сімейний компас» – це психоедукаційна програма, мета якої не в терапії як такій, а в наданні знань і навичок для збереження родинного зв’язку.
«Ми говоримо з родинами про втрати, про зміни, які принесла війна, про способи відновлення себе і стосунків. Пояснюємо, як говорити з дітьми про складне. Ці зустрічі — це не лише навчання, а й простір для розуміння, для підтримки, для розмов, які допомагають знайти сили жити далі».
Олена додає, що у програмі обговорюється й синдром відкладеного життя.
«Ми піднімаємо важливу тему: не варто чекати “після перемоги”, щоб почати жити. Важливо жити вже, цінувати зараз, говорити з тими, кого любиш. Бо як казали учасниці однієї зустрічі: “того потім може не настати”».
Крім групової роботи, учасники мають доступ до індивідуальних консультацій психолога, якого вже знають і якому довіряють. Це знижує бар’єр до особистої допомоги й дає змогу глибше опрацювати свої переживання.
Керівниця проєкту Олена Шипіленко закликає не боятися приходити на заняття – програма створена саме для того, щоб людина змогла краще розібратися у своїх переживаннях і ситуації. Якщо на перших зустрічах немає бажання ділитися – це нормально: можна просто бути, слухати інших і поступово знаходити власні відповіді.
Якщо вас цікавить ця тематика і ви хотіли б долучитися до групи підтримки, звертайтеся до Центру соціальних служб Рожищенської міської ради.
